Хронічний простатит-причини, симптоми, діагностика і лікування

Хронічний простатит – затяжне запалення передміхурової залози, що приводить до порушення морфології та функціонування простати. Хронічний простатит виявляється простатичної тріадою – болем в області тазу і статевих органів, порушеннями сечовипускання, статевими розладами. Діагностика хронічного простатиту включає пальпацію залози, дослідження секрету простати, УЗД, uroflowmetry, in, пункційну біопсію передміхурової залози. При хронічному простатиті показано комплексне медикаментозне, фізіотерапевтичне лікування, масаж передміхурової залози, інстиляції уретри задній. Хірургічне лікування доцільно при ускладнених формах хронічного простатиту.

Хронічний простатит

хронічний простатит

Хронічний простатит – це найбільш часте чоловіче захворювання: близько 50% чоловіків страждає тією або іншою формою запалення простати. Хронічний простатит частіше вражає чоловіків у віці від 20 до 40 років, які перебувають в періоді найбільшої сексуальної, репродуктивної і трудової активності. У зв'язку з цим виявлення та лікування хронічного простатиту набуває в урології не тільки медичний, але і соціально значущий аспект.

Класифікація хронічного простатиту

Згідно сучасної класифікації простатиту, розробленої в 1995 році, виділяють 3 категорії захворювання:

  • I. Гострий простатит.
  • II. Хронічний простатит бактеріального генезу.
  • III. Хронічний простатит nonbacterial генезу/Синдром хронічної тазової болі – симптомокомплекс, не пов'язаний з очевидними ознаками інфекції і триває від 3 і більше місяців.
  • III А – хронічний простатит з наявністю запального компоненту (виявлення в секреті простати лейкоцитів і збудників інфекції);
  • III Б – хронічний простатит з відсутністю запального компонента (лейкоцитів і збудників у секреті простати).
  • IV. Безсимптомний хронічний простатит (відсутність скарг при виявленні лейкоцитів у prostatic секреті).

При наявності інфекційного компоненту говорять про бактеріальному (інфекційному) хронічному простатиті; у разі відсутності мікробних збудників – про nonbacterial (non-contagione) простатиті. Вважається, що в 90-95% всіх випадків має місце хронічний небактерійний простатит і лише в 10-5% - бактеріальний.

Причини хронічного простатиту

хронічний простатит симптоми

Етіологія і патогенез хронічного бактеріального простатиту пов'язані з попаданням інфекції в передміхурову залозу наступними шляхами: висхідними (через уретру), низхідним (при забросе інфікованої сечі з сечового міхура), гематогенним (по кровоносних магістралях) або лімфогенним (по лімфатичних колекторів). Частіше uropathogens виступають кишкова паличка, клебсієла, протей, стафілокок, ентерокок, CORINE, грибкові, паразитарні та вірусні збудники. Поряд з неспецифічною флорою у розвитку хронічного простатиту можуть брати участь збудники специфічних уретритів (хламідії, мікоплазми, гонококи, трихомонади, гарднерели).

Однак для розвитку хронічного простатиту важливо не стільки наявність і активність мікроорганізмів, скільки стан органів малого тазу і кровообігу в них, наявність супутніх захворювань, рівень захисних механізмів.

Тому виникнення хронічного простатиту може сприяти цілий ряд факторів. Насамперед, це урологічні захворювання –пієлонефрит, цистит, уретрит, стриктура уретри, increatos до кінця гострий простатит, орхіт, епідидиміт та ін. Мікробний etiologist може потрапляти в простату з віддалених вогнищ інфекції, наприклад, при наявності гаймориту, тонзиліту, карієсу, хронічного бронхіту, пневмонії, піодермій та ін. Призводять до хронізації запалення локальне та загальне переохолодження, перегрівання, перебування у вологому середовищі, перевтома, неповноцінне харчування, рідкісне сечовипускання та ін.

Хронічний небактерійний простатит зазвичай пов'язаний з congestive (застійними) явищами в передміхуровій залозі, зумовленими stasis венозного кровообігу в тазових органах і порушенням дренування ацинусів простати. Локальна obstructio призводить до переповнення судин простати кров'ю, набряку, її неповного спорожнення від секрету, порушення бар'єрної, секреторної, моторної, скоротливої функції залози.

Застійні зміни, як правило, обумовлені поведінковими факторами – тривалої статевої депривацією, практикою перерваних або пролонгованих статевих актів, надмірною статевою активністю, гіподинамією, тривалим сидінням, хронічними інтоксикаціями (алкогольної, нікотинової, наркотичної), професійними шкідливостями (вібрацією). До розвитку nonbacterial хронічного простатиту привертає патологія тазових органів і нервових структур, що здійснюють їх іннервацію (наприклад, травми спинного мозку), аденома простати, геморой, закрепи, androgenodeficiency та ін. причини.

Симптоми хронічного простатиту

Хронічний простатит виявляється місцевою і загальною симптоматикою. До локальних проявів відноситься prostatic тріада, що характеризується болями, дизурією і порушенням статевої функції. Болі при хронічному простатиті носять постійний ниючий характер, локалізуються в області паху, геніталій, над лобком, в паху. Больовий синдром посилюється на початку і в кінці сечовипускання, при цьому болі іррадіюють в головку статевого члена, мошонку, крижі, пряму кишку. Больові відчуття можуть збільшуватися після статевого акту або у зв'язку з тривалим утриманням; слабшати чи підсилюватися після оргазму, стає інтенсивніше безпосередньо в момент сім'явивергання.

Інтенсивність больового синдрому при хронічному простатиті варіює від відчуттів дискомфорту до виражених, порушують сон і працездатність, проявів. Болі з обмеженою локалізацією в крижах нерідко розцінюються як остеохондроз або радикуліт, у зв'язку з чим пацієнт може довго лікуватися самостійно, не вдаючись до допомоги лікаря.

хронічний простатит лікування

Сечовипускання при хронічному простатиті прискорене і болісно. При цьому може спостерігатися утруднення початку miscet, ослаблення або уривчастість струменя сечі, відчуття неповного опорожнення сечового міхура, часті нічні позиви, печіння в уретрі. У сечі при хронічному простатиті може виявити наявність плаваючих ниток. Після дефекації або фізичного навантаження з'являються виділення з уретри , обумовлені зниженням тонусу простати. При хронічному простатиті може відзначатися поява свербежу, відчуття холоду або підвищеної пітливості в промежині, місцеві зміни забарвлення шкіри, пов'язані з застоєм кровообігу.

Хронічний простатит супроводжується вираженими порушеннями сексуальної функції. Явища gipotenzia можуть виражатися в погіршенні, хворобливості ерекції, тривалих і частих нічних erections, утрудненні або ранньою еякуляції, втрати статевого потягу (зниження лібідо), стертих оргазмах, Hematospermias, безплідді. Сексуальні розлади завжди важко переживаються чоловіком, приводячи до психо-емоційних розладів, аж до неврозу і депресії, ще більш ухудшающим статеву функцію.

Загострення хронічного простатиту супроводжуються незначним підвищенням температури тіла і погіршенням самопочуття. Загальний стан при хронічному простатиті характеризується підвищеною дратівливістю, млявістю, тривожністю, швидкою стомлюваністю, втратою апетиту, порушенням сну, зниженням працездатності, творчої та фізичної активності.

Практично у чверті пацієнтів з хронічним простатитом симптоми хвороби тривалий час відсутні, що призводить до пізнього звернення до уролога. Тривалий перебіг хронічного простатиту може ускладнюватися імпотенцією, vesiculitis, epididymoorchitis, чоловічим безпліддям, нетриманням сечі, утворенням каменів і кіст передміхурової залози, склероз передміхурової залози, розвитком аденоми і раку простати.

Діагностика хронічного простатиту

Необхідну для діагностики хронічного простатиту інформацію одержують за допомогою комплексного лабораторно-інструментального обстеження. Первинне обстеження при підозрі на хронічний простатит включає з'ясування анамнезу і скарг, проведення зовнішнього огляду геніталій на предмет виділень, висипань, подразнень, пальцевого ректального дослідження простати з метою визначення контурів, меж, консистенції, хворобливості залози.

Для визначення структурних і функціональних змін передміхурової залози показано проведення УЗД простати (ТРУЗД). Важливими методами в діагностиці хронічного простатиту служать дослідження секрету простати, загального аналізу сечі, бактеріологічне дослідження мазка з уретри і сечі, 3 склянки проби сечі, ПЛР та РИФ дослідження мазка на збудників статевих інфекцій, визначення простат-специфічного антигену (ПСА).

Клінічно значущим при хронічному простатиті служить виявлення в аналізах збудників хламідіозу, mycoplasmosis, герпесу, цитомегаловірусу, трихомоніазу, гонореї, кандидозу, а також неспецифічної бактеріальної флори. Паркан секрету простати для дослідження проводять після сечовипускання і проведення масажу передміхурової залози. Ознаками хронічного простатиту служать збільшення числа лейкоцитів в полі зору, зменшення кількості лецитинових зерен, наявність патогенної мікрофлори.

В загальному аналізі сечі при хронічному простатиті може виявлятися лейкоцитурія, піурія, еритроцитурія. Бактеріологічний посів сечі дозволяє виявити ступінь і характер бактеріурії. При репродуктивних порушення показано дослідження спермограми та MAR-тесту.

Ступінь і причини порушення сечовипускання допомагають визначити уродинамічне дослідження (uroflowmetry, cystometry, profilometry, електроміографія). З допомогою даних досліджень хронічний простатит вдається диференціювати від стресового нетримання сечі, нейрогенного сечового міхура та ін При гематурії, Hematospermias, обструктивному сечовипусканні показано ендоскопічне обстеження - уретроскопія, цистоскопія. Для виключення аденоми і раку простати вимагається визначення ПСА, в деяких випадках – проведення біопсії передміхурової залози з морфологічним дослідженням тканин.

хронічний простатит стадії

Лікування хронічного простатиту

Хронічний простатит піддається лікуванню непросто, однак слід пам'ятати, що одужання все ж можливо і багато в чому залежить від настрою пацієнта, своєчасності його звернення до фахівця, чіткості дотримання всіх приписів уролога. Основу лікування хронічного бактеріального простатиту становить протимікробна терапія відповідно до antibiotics тривалістю не менше 2-х тижнів. Для зменшення болю і запалення призначаються НПЗЗ ; для розслаблення мускулатури простати, відновлення уродинаміки та відтоку простатичного секрету показаний прийом a-адреноблокаторів.

З метою покращення дренування передміхурової залози, місцевої мікроциркуляції і м'язового тонусу проводиться курс лікувального масажу простати. Сеанс масажу передміхурової залози повинен закінчуватися виділенням не менше 4-х крапель секрету простати. Масаж простати протипоказаний при гострому бактеріальному простатиті, абсцес простати, геморої, каменях передміхурової залози, тріщинах прямої кишки, гіперплазії і раку простати.

Для зняття больового синдрому при хронічному простатиті можуть бути рекомендовані paraprostatic блокади, голкорефлексотерапія. Важливе значення в лікуванні хронічного простатиту відводиться фізіотерапії з призначенням лікарського електрофорезу, ультразвуку, phonophoresis, магнітотерапії, laser magneticam illic, inductometer, грязелікування, СМТ, гарячих сидячих ванн температурою 40 – 45°С, клізм з сірководневими та мінеральними водами, інстиляції в уретру.

При розвитку ускладнень, пов'язаних з хронічним простатитом, показане хірургічне лікування: усунення стриктур уретри; ТУР простати або простатектомія при склерозі передміхурової залози; трансуретральна резекція сечового міхура при склерозі його шийки, пункція і дренування кіст та абсцесів простати; circumcisio при phimosis, викликаному рецидивуючими інфекціями сечових шляхів і т. д.

Профілактика хронічного простатиту

Попередження хронічного простатиту вимагає дотримання статевої гігієни, своєчасної терапії урогенітальних та екстрагенітальних інфекцій, нормалізації регулярності статевого життя, достатньої фізичної активності, профілактики запорів, своєчасного спорожнення сечового міхура.

Для виключення рецидивів хронічного простатиту необхідні динамічні огляди андролога (уролога); профілактичні курси фізіопроцедур, полівітамінів, імуномодуляторів; виключення переохолодження, перегрівання, стресів, шкідливих звичок.

28.10.2018